Стаття 45 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює право кожного судді викласти окрему думку, якщо рішення останнього у справі повністю або частково не виражає одностайності думки суддів [1].
Судові рішення суду касаційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються, роз’яснюються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу (ч. 4 ст. 441 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК України) [2].
Частина 3 статті 375 КПК України також передбачає право судді викласти окрему думку, а саме – кожен суддя з колегії суддів має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.
Судом касаційної інстанції є Верховний Суд (далі – ВС), у складі якого діють, в тому числі, Касаційний кримінальний суд, Велика Палата ВС. Відтак, кожен суддя у складі ВС, за наслідками розгляду касаційної скарги, має право постановити окрему думку, не погоджуючись із постановою загалом чи в окремій її частині.
В свою чергу, постає питання: чи можна окрему думку судді ВС визначити як правову позицію?
У науці обґрунтовують наступні точки зору стосовно виділення такого виду судової правової позиції, як окрема думка судді.
Г.В. Гриньова відмічає, що окрема думка судді є різновидом судової правової позиції, однак не містить усіх атрибутів, передбачених процесуальним законодавством, які характерні для судового рішення [4, с. 18]. Також й інші зарубіжні вчені розглядають окрему думку судді як різновид судової правової позиції [3, с. 58; 5, с. 22].
Звісно, оприлюднюючи окремі думки суддів у Єдиному державному реєстрі судових рішень, забезпечується доступ кожного до ознайомлення із такими позиціями суддів, що сприяє розвитку науки, та чи мають окремі думки практичне значення для розгляду подальших справ у подібних правовідносинах?
У постанові ВС від 18.02.2019 колегія суддів відмічає, що окрема думка судді не є судовим рішенням, в якому викладається правовий висновок, а тому не має прецедентного значення і, відповідно до частини 3 статті 375 КПК України, є лише правом кожного судді із колегії суддів викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення [6].
Однак, розглядаючи справу у порядку адміністративного судочинства, Велика Палата ВС у своїй постанові від 04.09.2018 посилалась на правову позицію, викладену в окремій думці суддів Великої Палати ВС, а саме: « З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Велика Палата Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання» [7].
Проаналізувавши окремі думки суддів ВС, Верховного Суду України, приходимо до висновку про те, що ухвалюються вони не іменем України. Крім того, структури окремих думок різняться між собою, оскільки, вимоги до такої структури не встановлені КПК України. Тому судді на власний розсуд вирішують, як саме структурувати окрему думку.
Також звертаємо увагу на те, що відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно-небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, вбачається обов’язковість правових позицій, які викладені безпосередньо у постановах ВС, однак про окрему думку судді мова не йде. Відповідно, у окремої думки судді відсутня одна з основних ознак правової позиції ВС – обов’язковість.
Вважаємо, що посилання учасника кримінального провадження на окрему думку судді ВС у подібних правовідносинах, є лише можливістю посилити його певну правову позицію. Проте, в жодному разі правова позиція, викладена в окремій думці судді ВС, не є обов’язковою для застосування іншими судами.
Окремо відмітимо, що проектом Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення додаткових гарантій прав учасників кримінального провадження на справедливий суд)» від 15.05.2015, який було відкликано 18.09.2018, пропонувалось визначення поняття «окрема думка судді», а також вирішення інших питань, що стосуються її ухвалення. Наприклад, у вказаному законопроекті відмічається: «Окрема думка судді підлягає обов’язковій оцінці службовими особами органів прокуратури вищого рівня: Генеральним прокурором України, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняними до них прокурорами, їх заступниками, незалежно від їх участі в судовому провадженні та є обов’язковою підставою для оскарження судового рішення на предмет перевірки його законності судом вищого рівня під час провадження з перегляду судових рішень» [9].
Зауважимо, що право оскаржувати судове рішення, з підстави його протилежності окремій думці судді – це абсолютна дискредитація судової влади в частині здійснення правосуддя, яка могла б призвести до численних безпідставних оскаржень судових рішень.
Суддя ВС О.Р. Кібенко розглядає слушну точку зору, стосовно того, що окремі думки суддів мають з’являтись задовго до завершення судового рішення, аби зробити останнє, так би мовити, «кращим»; також суддя має висловлювати свої аргументи під час усного обговорення, та у випадку, якщо його позиція не набрала більшості голосів, викласти аргументи письмово та поширити їх серед усіх суддів, і лише у разі неврахування такої позиції судді, є привід публікувати окрему думку [6].
Підсумовуючи, відмітимо, що окремі думки суддів ВС мають стати одним із механізмів для вдосконалення постанов ВС (наприклад, покращення їх мотивування тощо), а їх аналіз повинен сприяти усуненню протиріч між правовими позиціями суддів, які розглядатимуть касаційні скарги у подібних правовідносинах.
Література
1. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 // [Електронний ресурс]: — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-УІ // [Електронний ресурс]: — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
3. Видергольд А. И. Правовые позиции Верховного Суда Российской Федерации и их проявление в уголовном судопроизводстве (теоретические и практические аспекты): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 /А. И. Видергольд. – Челябинск, 2017. – 252 с.
4. Гринева А. В. Понятие и виды судебных правовых позиций: вопросы теории: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 /А. В. Гринева. – Москва, 2008. – 24 с.
5. Даровских С. М. Судебные правовые позиции в уголовном судопроизводстве: теоретические основы и процессуальные формы: автореф. дис. … доктора юрид. наук: 12.00.09 /С. М. Даровских. – Москва, 2011. – 50 с.
6. Кібенко О.Р. Окрема думка судді Верховного Суду – диверсія чи героїчний вчинок? — [Електронний ресурс]: — Режим доступу: http://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/okrema-dumka-suddi-verhovnogo-sudu—diversiya-chi-geroyichniy-vchinok.html.
7. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 — [Електронний ресурс]: — Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/77969515.
8. Постанова Верховного Суду від 18.02.2019 у справі 592/1964/14-к. — [Електронний ресурс]: — Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/80112253.
9. Проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення додаткових гарантій прав учасників кримінального провадження на справедливий суд)» від 15.05.2015 [Електронний ресурс]: — Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=55154 .
Автор: Скрипник Д.О., помічник адвоката (адвокатське бюро «Reu & company»), аспірант кафедри кримінального процесу Національного університету «Одеська юридична академія».
Дані тези опубліковані у збірнику Матеріалів міжнародної науково-практичної конференції «Науковий потенціал та перспективи розвитку юридичної науки», 22-23 березня 2019 року (м. Запоріжжя).