Повернутися Судова практика

Верховний Суд зазначив, що слід враховувати при кваліфікації шахрайства

Вироком суду особу було засуджено за ч. 2 ст. 190  КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році» особу було звільнено від відбування призначеного покарання. Також суд ухвалив стягнути з особи на користь потерпілого 43 600 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до вироку суду особа, діючи з корисливих мотивів, під приводом надання послуг із підшукування об`єкту нерухомості для родини особи шляхом обману та зловживання довірою заволодів коштами на загальну суму 63 600 гривень, заподіявши потерпілому значну матеріальну шкоду.

Згодом, діючи з корисливих мотивів, під приводом продажу власної квартири в м. Маріуполі Донецької області шляхом обману та зловживання довірою заволодів коштами особи в сумі 35 450 гривень. Він же, діючи з корисливих мотивів, під приводом купівлі та продажу нерухомості шляхом обману та зловживання довірою заволодів коштами інших осіб. При цьому, приховуючи злочинних характер своїх дій, обвинувачуваний написав розписки про отримання коштів та обіцяв їх повернути, хоча такого наміру не мав.

Потім під приводом недостатності коштів для придбання собі транспортного засобу, шляхом обману та зловживання довірою заволодів коштами особи в сумі 20 000 гривень, написавши розписку про отримання зазначених коштів та обіцяв їх повернути, хоча такого наміру не мав.

Крім того, діючи з корисливих мотивів, під приводом вкладу коштів у діяльність, пов`язану з оформленням перепусток громадянам у зону проведення антитерористичної операції, шляхом обману та зловживання довірою заволодів коштами особи в сумі 21 600 гривень. Приховуючи злочинний характер своїх дій, особа написав розписку про отримання зазначених коштів та обіцяв їх повернути, хоча такого наміру не мав.

Апеляційний суд погодився з вироком суду першої інстанції.

Захисник у касаційній скарзі зазначав, що вважає, що в діях особи відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, а між засудженим та всіма потерпілими мають місце цивільно-правові відносини, що підтверджується відповідними судовими рішеннями.

ККС касаційну скаргу захисника задовольнив частково. Ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Суд зазначив, що ч. 1 ст. 190  КК України передбачено кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).

Суб`єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Суд зауважив, що при кваліфікації шахрайства слід враховувати, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише у тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання.

ВС вказав, що у матеріалах кримінального провадження містяться судові рішення про стягнення з засудженого боргу за договорами позики, якими визнано існування цивільно-правових відносин вже після вчинення інкримінованих особі дій.

ККС зазначив, що суд апеляційної інстанції не надав мотивованих відповідей на доводи апеляційної скарги захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, наявність цивільно-правових відносин між особою та потерпілими, щодо перевірки законності проведення досудового розслідування, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України і дійшов передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції (постанова від 04.06.2020 у справі № 265/3626/16-к).